Площа Меркадо-Чико
Вітальня міста, з аркадами й терасами, і найкраще місце, щоб зупинитися поїсти всередині мурів. Довкола зосереджена добра частина закладів старого міста, і тут досі влаштовують ринок, як робили на цьому місці дві тисячі років.

Два власні найменування й кухня високого плоскогірʼя, яку пояснює клімат. Що замовити, скільки важить справжній чулетон і чому «йемас» носять імʼя святої.
🎧 На маршруті Обнесена мурами Авіла: місто мурів і святої ТерезиАвіла лежить на висоті понад тисячу сто метрів, це найвища столиця провінції в Іспанії, і зими тут довгі, з постійним вітром. Її кухня відповідає на це без жодних тонкощів: яловичина, вигодувана в горах, високогірні бобові й страви із залишків, із жиром і калоріями. Це не легка гастрономія, і вона не вдає, що легка.
Авільська порода й гори.
Мʼясо з Авіли має захищене географічне позначення й здебільшого походить від іберійської чорної авільської породи, місцевої для цих гір, яку вирощують на вільному випасі на високогірних пасовищах. Така система дає тварину, що росте повільніше, і мʼясо з більшою мармуровістю й насиченішим смаком.
Характерний відруб — чулетон, нарізаний дуже товсто — на три-чотири пальці — і засмажений на жаринах із крупною сіллю, по разу з кожного боку, щоб ззовні була скоринка, а всередині лишалося червоне. Шматок важить близько кілограма, і його подають на двох.
Місцеве правило — не замовляти його добре просмаженим. Зі шматком такої товщини пересмажити означає висушити середину, нічого не виграючи, і в будь-якому серйозному асадорі тобі це скажуть. Часто його подають уже нарізаним і на гарячій плиті, щоб кожен довів його до свого смаку.
Крім чулетона, є вирізка, антрекот, а в меню багатьох асадорів — козеня й молочне ягня, запечені за кастильською технікою в дровʼяній печі, тій самій, що в Сеговії чи Бургосі.
Вітальня міста, з аркадами й терасами, і найкраще місце, щоб зупинитися поїсти всередині мурів. Довкола зосереджена добра частина закладів старого міста, і тут досі влаштовують ринок, як робили на цьому місці дві тисячі років.
Друга зона закладів — ззовні, на Меркадо-Гранде, площі, що відкривається перед цими воротами. Вона просторіша, з терасами на сонці й мурами навпроти, і дуже добре підходить для аперитиву, перш ніж увійти в мури.
Завантажте застосунок і відкрийте Avila офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Обнесена мурами Авіла: місто мурів і святої Терези з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Квасоля з Барко-де-Авіла — другий продукт із власним найменуванням; її вирощують у долині Тормеса на чималій висоті. Вона біла, велика й з дуже тонкою шкіркою, тому особливо кремова, і її тушкують із компанго: чорисо, кровʼяною ковбасою морсилья і свинячим вухом.
Картопля револконас — найтиповіша страва із залишків: варена картопля, розімʼята з паприкою, часником і жиром, а зверху — хрусткі шкварки-торресно. Це зимова їжа, сита й дуже дешева від початку, а нині вона є майже в кожному меню провінції.
І є ще кухня плоскогірʼя: часниковий суп, кочідо (густа страва з нуту й мʼяса), морсилья і в сезон дичина, бо всі гори Гредос — мисливські угіддя. Овочі відходять на другий план з очевидної кліматичної причини, хоча в короткий сезон бувають зелена квасоля й перці.
Щодо вина, важливого власного найменування немає, тож у картах панують вина Рібера-дель-Дуеро, Руеди й Торо, усі менш ніж за дві години. Червоне з Рібери до чулетона з Авіли — місцеве поєднання за замовчуванням.
«Йемас де Санта-Тереса» — солодощі міста: яєчний жовток, зварений у сиропі, скачаний у кульки й обвалений у цукрі. Вони походять із монастирського кондитерства, як майже всі кастильські солодощі, а звʼязок зі святою — комерційний і пізніший, з XIX століття.
Це монастирське походження має мало романтичне практичне пояснення: монастирі отримували величезні кількості зайвих жовтків від виноробень, які використовували білки, щоб освітлювати вино. Ці жовтки треба було кудись подіти, і так зʼявилися «йемас», «тосінос де сьєло» й половина іспанського кондитерства.
Їх продають у кондитерських старого міста, а також у монастирях суворого затвору, і саме цей другий варіант цікавий: купуєш через обертове віконце, не бачачи облич, і цей продукт не потрапляє в сувенірні крамниці. Варто спитати в туристичному офісі, які монастирі зараз продають.
Щодо районів: усередині мурів — околиці площі Меркадо-Чико; ззовні — Меркадо-Гранде, перед воротами Алькасар, із терасами й мурами навпроти. І на вихідні варто бронювати, бо до Авіли приїжджає багато одноденних екскурсій із Мадрида.
«Йемас» носять її імʼя через комерційну асоціацію XIX століття, а не тому, що вона їх вигадала. Але монастирське кондитерство міста справді давнє, і кілька монастирів суворого затвору досі продають солодощі через обертове віконце, і ті не потрапляють у крамниці.
Близько кілограма, а часто й більше, бо його нарізають дуже товсто, на три-чотири пальці. Його подають на двох, і замовити його як порцію на одного — класична помилка приїжджого. Зазвичай він приходить уже нарізаним і на гарячій плиті, щоб кожен довів його до свого смаку.
Воно має захищене географічне позначення й здебільшого походить від іберійської чорної авільської породи, місцевої для цих гір, яку вирощують на вільному випасі на високогірних пасовищах. Така система дає тварину, що росте повільніше, з більшими прожилками жиру в мʼязах, а отже — з насиченішим смаком.
Варена картопля, розімʼята з паприкою, часником і жиром, а зверху — хрусткі шкварки-торресно. Це найтиповіша страва із залишків у провінції, зимова їжа, сита й дешева від початку. Нині вона є майже в кожному меню краю, іноді як тапа.
Через практичну причину монастирського походження: виноробні використовували яєчні білки, щоб освітлювати вино, і надсилали в монастирі величезні кількості зайвих жовтків. Їх треба було кудись подіти, і так зʼявилися «йемас», «тосінос де сьєло» й добра частина кастильського кондитерства.
Ні. Ці солодощі — монастирська традиція, а звʼязок із її імʼям комерційний і значно пізніший, з XIX століття, коли один міський кондитер використав його як марку. Це не применшує продукту, але варто знати: це маркетингова операція XIX століття, а не рецепт святої.
Усередині мурів — в околицях площі Меркадо-Чико, під аркадами. Ззовні — на Меркадо-Гранде, площі перед воротами Алькасар, із терасами на сонці й мурами навпроти. На вихідні варто бронювати, бо до міста приїжджає багато одноденних екскурсій із Мадрида.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Avila офлайн, коли захочете.
