Дві з половиною тисячі метрів замкненого кола, вісімдесят сім веж і жодного пролому. Як їх збудували, чому вежі стоять так щільно і звідки видно все кільце.
Більшість європейських міських мурів знесли між XVIII і XIX століттями, бо вони заважали розростанню міст і вже ні для чого не годилися. Мури Авіли — ні. Збереглося все кільце, замкнене, з вісімдесятьма сімома вежами й двома з половиною тисячами зубців, і причина тут не випадок і не рання політика охорони: просто тут ніколи не було достатньої причини їх зносити.
Щоб побачити їх цілими, треба вийти з міста в мурах і перейти річку до Лос-Куатро-Постес, за пʼятнадцять хвилин пішки. Зсередини сприйняти їх як цілісний обʼєкт неможливо.
Місто на нічиїй землі
Кордон, повторне заселення і граніт.
Коли християнські королівства просунулися на це плоскогірʼя, край між Дуеро й Центральною Кордильєрою на десятиліття лишився безлюдним — нічиєю землею між північчю та Аль-Андалусом. Авіла, що примостилася на своєму пагорбі на висоті понад тисячу сто метрів, опинилася просто на цій лінії.
Альфонсо VI доручив своєму зятеві Раймунду Бургундському заселити її знову й обороняти, і від кінця XI століття весь пагорб обнесли каменем. Місцева хроніка каже, що це зробили за девʼять років майже дві тисячі людей під орудою двох майстрів з іноземними іменами, Касандро і Флоріна де Пітуенги.
Історики сумніваються в цій цифрі й вважають, що будівництво тривало значно довше, послідовними кампаніями впродовж XII і XIII століть. Але епічну версію тут розповідають і далі, і це теж частина памʼятки.
Матеріал — гірський граніт, і чимало блоків цоколя використано повторно: у мур вмуровано надгробні плити, стели й фрагменти римських і вестготських написів. Мури збудували з решток попередніх міст.
Дві з половиною тисячі метрів по периметру, дванадцять заввишки, три завтовшки. Адарве проходиш із квитком близько 5 €, на ділянках різної довжини з входами в кількох місцях. Обʼєкт Світової спадщини з 1985 року разом із церквами за мурами.
Місце, звідки видно все кільце і звідки на місто дивляться вже багато століть. Це придорожня каплиця 1566 року: споруда при дорозі, де мандрівник зупинявся помолитися. Вхід вільний і без розкладу, найкраще — на заході сонця або вночі.
Це перше, що впадає в око, коли дивишся на ансамбль: напівкруглі вежі йдуть одна за одною на дуже коротких відстанях, значно коротших, ніж зазвичай в інших середньовічних мурах. Це не надмірна старанність і не показність: це балістичний розрахунок.
Оборонною зброєю тієї доби були лук і арбалет, з обмеженою дальністю прицільного пострілу й настильною траєкторією. Щоб жодна ділянка стіни не лишилася неприкритою, відстань між вежами мала бути меншою за подвійну дальність ефективного пострілу, тож будь-яку точку муру можна було обстрілювати принаймні з однієї з них.
У підсумку маємо вісімдесят сім веж на двох з половиною тисячах метрів, тобто приблизно одну на кожні тридцять метрів. Саме ця щільність дає ансамблю характерний вигляд і пояснює, чому Авілу ніколи не взяли штурмом.
Бо це найкращий доказ того, що задум спрацював. Найдієвіший мур — не той, що витримує напад, а той, через який напад навіть не пробують, і з цим силуетом, видним за кілька кілометрів, атакувати Авілу ніхто не наважувався.
Девʼять воріт і адарве
Мури мають девʼять воріт, а ще кілька малих хвірток, і вони не схожі одні на одні: від монументальних воріт Алькасар до скромних, майже схованих входів. Кожні дивилися на свою дорогу й мали свою функцію: ринкові, кожумʼяцькі, ті, що вели до собору.
Ворота Алькасар — найурочистіші: дві величезні вежі, зʼєднані вгорі камʼяним містком, із машикулями над головою того, хто входить. Ця ділянка мурів найвища, найтовща й має найщільніше поставлені вежі, бо місцевість тут не давала природної переваги.
Що справді варто зробити — це пройти адарве, дозорним ходом по верху муру, облаштованим на кількох ділянках різної довжини. Ідеш між зубцями й бачиш місто зсередини, а поля ззовні, точнісінько як їх бачив вартовий.
Застереження: на адарве немає жодного захисту від вітру, а Авіла лежить на висоті понад тисячу сто метрів, і сухий вітер тут дме майже постійно. Узимку відчутна температура там, нагорі, помітно нижча, і це варто врахувати, коли вдягаєшся.
Найурочистіші з девʼяти воріт і один із входів на адарве. Назва походить від арабського «аль-каср», фортеця: тут усередині мурів була цитадель, але вона занепала, її знесли, і нині топонім пережив камінь.
Його апсида, сіморро, — це вежа самих мурів: собор вбудований в оборонну систему. Це єдиний в Іспанії випадок, коли храм і фортеця в одній стіні, і щоб це побачити, треба обійти будівлю ззовні.
Бо ніколи не було достатньої причини їх зносити. Більшість європейських міських мурів розібрали між XVIII і XIX століттями, бо вони заважали розростанню міст, але Авіла не виросла настільки, щоб мури стали перешкодою, і це врятувало все кільце.
Чому вежі стоять так щільно?
Через балістичний розрахунок. Оборонною зброєю були лук і арбалет, з короткою дальністю прицільного пострілу, тож відстань між вежами мала бути меншою за подвійну дальність, щоб жодна ділянка муру не лишилася неприкритою. Це 87 веж на 2500 метрах, приблизно одна на кожні тридцять метрів.
Чи можна пройтися по мурах?
Так, по адарве, облаштованому на кількох ділянках різної довжини з входами в різних місцях мурів, зокрема біля воріт Алькасар. Квиток коштує близько пʼяти євро. Це найкращий спосіб їх побачити, але варто тепло вдягнутися, бо від вітру там немає жодного захисту.
Чи правда, що їх збудували за девʼять років?
Так каже місцева хроніка: девʼять років, майже дві тисячі людей під орудою двох майстрів на імʼя Касандро і Флорін де Пітуенга. Історики в цьому сумніваються й вважають, що будівництво тривало значно довше, послідовними кампаніями впродовж XII і XIII століть. Утім, епічну версію тут розповідають і далі.
Що це за блоки з написами?
Повторно використаний матеріал. Чимало блоків цоколя — це надгробні плити, стели й фрагменти римських і вестготських написів, вмуровані в стіну, одні написом назовні, інші — всередину. Це була звичайна практика: новий камінь дорогий, а руїни попередніх міст були просто під рукою.
Чи брали її колись?
Штурмом — ніколи, і це найкращий доказ того, що задум спрацював. Найдієвіший мур — не той, що витримує напад, а той, через який до нападу так і не доходить: із цим силуетом, видним за кілька кілометрів, атакувати Авілу ніхто не наважувався.
Практична інформація
Розміри2500 метрів по периметру, 12 заввишки, 3 завтовшки, 87 веж, ~2500 зубців.
АдарвеКвиток близько 5 €, ділянки різної довжини з входами в кількох місцях.
Побачити цілимиЗ Лос-Куатро-Постес, на іншому березі річки, за 15 хвилин пішки. Безкоштовно.
ВоротаДевʼять, а ще кілька хвірток. Ворота Алькасар — наймонументальніші.
УвагаНа адарве немає захисту від вітру, а дме він тут майже завжди. Узимку — тепло вдягайся.
ВизнанняОбʼєкт Світової спадщини з 1985 року разом із церквами за мурами.
На карті
🎧 З Viavoy
Гуляйте містом Avila і слухайте у власному темпі
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Avila офлайн, коли захочете.