Площа Лусерос
Тут щодня опівдні запускають масклети: буря пороху й ритму, від якої тремтить земля під ногами і яка збирає тисячі людей, стиснутих довкола фонтана. Це епіцентр свята.

Монументи з картону й дерева, установлені просто на вулицях, масклети щодня опівдні й ніч, коли все згорає. Що це таке, коли, де дивитися і як це пережити.
🎧 На маршруті Рамбла, Центральний ринок та ЛюцеросНа кілька днів у червні Аліканте заповнюється величезними монументами з картону й дерева, установленими посеред вулиць, із сатиричними фігурами, що кепкують із поточних подій. А в ніч на 24-те, ніч святого Іоанна, вони всі згорають водночас. Це велике свято міста зі статусом міжнародного туристичного значення.
Огера — це тимчасовий монумент великого формату, збудований із дерева, папʼє-маше й легких матеріалів, який установлюють на вулиці й спалюють наприкінці свята. Він може сягати висоти кількох поверхів і складається з фігур, які називають нінотами.
Цікавими їх робить те, що це сатира. Кожен нінот зображує персонажа чи ситуацію з поточних подій — політику, місцеве життя, спорт, суспільство — з гумором і чималою часткою ущипливості. Це традиція народної критики з багатовіковою історією.
Свято організовують квартальні комісії, огери бувають різних категорій залежно від бюджету, і є конкурс. Кожна комісія цілий рік працює над своїм монументом, і фінансують його здебільшого самі мешканці.
Очевидна паралель — Фальяс у Валенсії, з якими Огерас мають спільну техніку, приблизно той самий календар і суспільну структуру. Огерас в Аліканте набули офіційного статусу 1928 року, значно пізніше, перейнявши ту модель і пристосувавши її до літнього сонцестояння.
Тут щодня опівдні запускають масклети: буря пороху й ритму, від якої тремтить земля під ногами і яка збирає тисячі людей, стиснутих довкола фонтана. Це епіцентр свята.
Одна з головних сцен свята, з монументами, установленими просто на проспекті, яким проходять паради. Це велика міська сцена Аліканте й вулиця, якою місто користується щоразу, коли хоче щось відсвяткувати разом.
Завантажте застосунок і відкрийте Alicante офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Рамбла, Центральний ринок та Люцерос з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Щодня опівдні під час свята на площі Лусерос запускають масклету. Це не видовище для очей, а звукове й фізичне: ритмічна композиція вибухів, що наростає аж до фінального землетрусу, з тисячами людей, стиснутих довкола фонтана.
Важко пояснити це тому, хто цього не пережив, і все стає зрозумілим, щойно воно починається. Вибухову хвилю відчуваєш грудьми, земля вібрує, а шум буквально оглушливий. Хтось це ненавидить, а хтось не пропускає жодної; байдужим не залишається ніхто.
У ніч на 24-те настає крема: усі монументи горять водночас, кожен у своєму кварталі, у контрольованій пожежі, за якою стежать пожежники і яка перетворює все місто на низку багать. Це кульмінація свята й причина його назви.
Єдиний нінот, якого щороку милують, — той, кого рятує народне голосування, — зберігається в Музеї Огерас разом з історичними матеріалами свята. Так щось уціліє в традиції, що ґрунтується на знищенні того, що будували місяцями.
Бронюй житло дуже заздалегідь і розраховуй на високі ціни: це тиждень із найбільшою заповненістю за рік у місті. І знай напевно, що спати буде важко, бо кілька днів поспіль шум не вщухає всю ніч.
Захист для вух на масклетах, особливо з дітьми. Це не перебільшена порада: рівень звуку дуже високий, і ризик від перебування без захисту на близькій відстані цілком реальний. Пінопластових берушів достатньо.
Щоб побачити монументи, найкраще обійти квартали рано-вранці, коли ще немає натовпу. У кожної комісії свій монумент на своїй вулиці, і роздивитися їх неспішно — найцікавіша частина свята, яку люди найчастіше пропускають.
І зважай, що місто працює в режимі свята: крамниці зі зміненим графіком, перекриті вулиці, переповнений транспорт. Це не тиждень для звичайного туристичного огляду замку чи музеїв, а для того, щоб пережити щось інше.
У червні ці вулиці прикрашають до останнього куточка, і контраст між білим вапном, вазонами й святковим декором — найфотогенічніше видовище всього тижня. Так само й у травні, на свято Хрестів.
У дні перед 24 червня, з кремою — спаленням усіх монументів — у ніч святого Іоанна. Точні дати планти (установлення монументів), масклет і парадів щороку трохи змінюються, тож перед тим, як планувати поїздку, варто переглянути офіційну програму.
Ритмічна композиція вибухів пороху, що наростає аж до фінального землетрусу. Це не видовище для очей, а звукове й фізичне: вибухову хвилю відчуваєш грудьми, а земля вібрує. Їх запускають щодня опівдні під час свята на площі Лусерос, і довкола збираються тисячі людей.
Спільні в них техніка, суспільна структура з квартальними комісіями й фінальне спалення монументів. Огерас набули офіційного статусу 1928 року, значно пізніше за Фальяс, перейнявши ту модель і пристосувавши її до літнього сонцестояння: Фальяс бувають у березні, на святого Йосипа, а Огерас — у червні, на святого Іоанна.
Кожна із сатиричних фігур, з яких складається монумент. Вони зображують персонажів чи ситуації з поточних подій — політику, місцеве життя, спорт, суспільство — з гумором і чималою часткою ущипливості. Щороку народне голосування милує один нінот, який рятується від вогню й зберігається в Музеї Огерас.
Важко. Місто працює в режимі свята: перекриті вулиці, змінений графік крамниць, переповнений транспорт і розпродане житло за високими цінами. Це не тиждень для звичайного туристичного огляду замку чи музеїв, зате для того, щоб пережити щось, не схоже ні на що інше.
Він під суворим контролем: пожежники стежать за кожним монументом і поливають публіку водою, і це частина ритуалу. Зважати варто на інше: коли одночасно горять десятки деревʼяних монументів, температура на вулицях піднімається на кілька градусів, а шум не вщухає кілька днів поспіль.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Alicante офлайн, коли захочете.
