Аліканте і війна: «Стенбрук», ринок і табори
Історія · Аліканте

Аліканте і війна: «Стенбрук», ринок і табори

Останнє велике республіканське місто, що впало, бомбардування, яке десятиліттями замовчували, і англійський корабель, що врятував 2638 людей. Двогодинний маршрут, яким майже ніхто не ходить.

Читання 9 хв · Оновлено у 2026
🎧 На маршруті Еспланада, порт та Постігет

Аліканте було останнім великим містом Республіки, що впало, у березні 1939 року, і через це саме тут зібралося все, що тікало. У його міській тканині збереглися чотири місця тієї історії, повз які сьогодні щодня проходять, не дивлячись на них: ринок, площа, арена для кориди й причал.

Жодне з цих місць не є памʼяткою. Це діючий ринок, площа з терасами кафе, арена для кориди й ділянка порту. Цей контраст між буденністю й масштабом і є саме тією темою.

25 травня 1938 року: забута Герніка

Того дня, посеред ранку, італійські бомбардувальники Легіонерської авіації, яку Муссоліні віддав на службу Франко, злетіли зі своїх баз на Мальорці, перетнули море й скинули бомби на центр Аліканте. Вони налетіли раптово, і ледве встигли подати сигнал тривоги.

Бомби влучили в Центральний ринок, повний людей, що робили покупки, і в невеликий овочевий базар на сусідній площі Бальмес. Наслідком стала різанина: понад триста загиблих, серед них десятеро дітей, і близько тисячі поранених.

Це одне з найкривавіших бомбардувань мирного населення за всю війну в Іспанії, і все ж воно майже не фігурує в загальній розповіді про конфлікт. Десятиліттями диктатура подавала його як нещасний випадок, і це замовчування пояснює, чому його немає в колективній памʼяті.

Визнання прийшло дуже пізно: 2010 року площу перейменували, щоб на ній була викарбувана дата, а 2013 року, до сімдесят пʼятої річниці, у бруківку вмонтували меморіал. Щороку 25 травня мешканці збираються там.

1Центральний ринок

Центральний ринок

📍 Біля Рамбли

Він досі працює як ринок, із майже трьомастами ятками й веселим гамором щодня. Піднімися на сходи й поглянь на фасад, знаючи, що бачили ці стіни 25 травня 1938 року посеред ранку.

2Площа 25 Травня

Площа 25 Травня

📍 За дві хвилини від ринку

Раніше вона називалася площею Бальмес, і тут був невеликий овочевий базар. Меморіал вмонтовано в бруківку, це робота Елени Альбахар і Рут Сеспедес, встановлена 2013 року. Переходячи площу, опусти погляд.

🎧 З Viavoy

Пройдіть Alicante у власному темпі

Завантажте застосунок і відкрийте Alicante офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Еспланада, порт та Постігет з місцевим гідом у навушниках.

Дізнатися більше про Viavoy →

Березень 1939 року: порт і «Стенбрук»

Коли решта Іспанії вже була окупована, Аліканте ще опирався, і до його порту побігли всі, хто тікав. Люди приходили з пів Іспанії з тим, що мали на собі, з дітьми на руках, сподіваючись сісти на корабель, перш ніж прийдуть війська.

Але кораблі не приходили. Тисячі людей днями юрмилися на причалах, без їжі, без сну, вдивляючись у небокрай. 28 березня один зʼявився: «Стенбрук», старий британський вуглевоз, чий капітан, валлієць Арчибальд Діксон, вирішив не послухатися наказів і взяти на борт усіх, кого тільки вмістить судно.

Він вийшов у море тієї ночі з 2638 людьми, натовпленими навіть у вугільному трюмі, і корабель сидів так низько, що здавалося, ось-ось піде на дно. Це був останній корабель, якому вдалося вийти. Він дістався до Орана, у французькому Алжирі, де влада майже місяць тримала пасажирів, стиснутих на борту, не дозволяючи їм зійти на берег.

Діксон загинув через кілька місяців, торпедований разом з усім екіпажем. Коли звістка дійшла до таборів вигнанців, ті біженці, яких він урятував, ушанували його хвилиною мовчання.

3Причали вигнання

Причали вигнання

📍 Порт Аліканте

Сьогодні це діюча портова зона з памʼятним монументом, який встановили лише через десятиліття. Видно тут смугу спокійної води: уся цікавість саме в цьому контрасті.

Ті, хто залишився: місто, перетворене на вʼязницю

Тих, хто залишився на березі, десятки тисяч, схопили й позганяли до будь-яких придатних приміщень. Арена для кориди працювала як концентраційний табір аж до пізнього 1939 року, як і замок Сан-Фернандо на вершині гори Тоссаль.

Найсумнозвіснішим був імпровізований табір на околиці, під мигдалевими деревами, де тисячі людей тижнями голодували й страждали від спраги просто неба. Він залишився в літературі завдяки Максові Аубу, який присвятив йому роман під назвою саме «Табір мигдалевих дерев».

Таке використання спортивних і монументальних споруд як масових вʼязниць не було винятком лише для Аліканте, але тут скупченість була особливо великою, бо місто було останнім осередком опору й метою всіх, хто тікав.

Увесь маршрут — Центральний ринок, площа 25 Травня, арена для кориди, портові причали і, якщо хочеш, замок Сан-Фернандо — займає близько двох годин пішки й нічого не коштує.

4Арена для кориди

Арена для кориди

📍 Центр міста

Одна з найстаріших арен Валенсійської громади, що досі стоять, знову відкрита 1888 року з Лагартіхо й Геррітою. І концентраційний табір 1939 року. Те, що місце, задумане для свята, стало вʼязницею для переможених, багато говорить про ті роки.

Часті запитання

Що сталося в Аліканте 25 травня 1938 року?

Італійські бомбардувальники Легіонерської авіації, що базувалися на Мальорці, раптово атакували центр міста посеред ранку й влучили в Центральний ринок і сусідній невеликий овочевий базар. Загинули понад триста людей, серед них десятеро дітей, і було близько тисячі поранених. Це було одне з найкривавіших бомбардувань мирних жителів за всю війну.

Чому його називають забутою Гернікою?

Бо за масштабом воно порівнянне з бомбардуванням Герніки, а відгук, навпаки, мало майже нульовий. Десятиліттями диктатура подавала його як звичайний нещасний випадок, і це замовчування пояснює, чому воно майже не фігурує в загальній розповіді про конфлікт. Меморіал встановили 2013 року, через сімдесят пʼять років.

Що таке «Стенбрук»?

Старий британський вуглевоз, чий капітан, валлієць Арчибальд Діксон, вирішив не послухатися наказів і взяти на борт у порту Аліканте всіх, кого тільки вмістить судно. Він вийшов у море в ніч на 28 березня 1939 року з 2638 людьми, натовпленими навіть у вугільному трюмі. Це був останній корабель, якому вдалося вийти.

Що сталося з капітаном Діксоном?

Він загинув через кілька місяців, коли його корабель разом з усім екіпажем на борту потопив підводний човен. Коли звістка дійшла до таборів вигнанців у Північній Африці, ті біженці, яких він урятував, ушанували його хвилиною мовчання.

Що таке Табір мигдалевих дерев?

Імпровізований табір для полонених на околиці міста, під мигдалевими деревами, де тисячі людей, схоплених після падіння Аліканте, тижнями голодували й страждали від спраги просто неба. Він залишився в літературі завдяки Максові Аубу, який присвятив йому роман із саме такою назвою.

Скільки часу займає маршрут?

Близько двох годин пішки, усе в межах центру й зовсім безкоштовно: Центральний ринок, площа 25 Травня, арена для кориди й портові причали. Якщо хочеш доповнити, замок Сан-Фернандо на горі Тоссаль теж працював як концентраційний табір і розташований за пів години пішки.

Практична інформація

МаршрутЦентральний ринок · площа 25 Травня · арена для кориди · портові причали.
ТривалістьБлизько двох годин пішки, усе в центрі й безкоштовно.
ДодатиЗамок Сан-Фернандо на горі Тоссаль теж був концентраційним табором.
«Стенбрук»2638 людей, 28 березня 1939 року. Це був останній корабель, якому вдалося вийти.
Памʼятна датаЩороку 25 травня мешканці збираються на площі, що носить цю дату.
Читання«Табір мигдалевих дерев» Макса Ауба — про табір для полонених на околиці.

На карті

🎧 З Viavoy

Гуляйте містом Alicante і слухайте у власному темпі

Завантажте Viavoy і гуляйте містом Alicante офлайн, коли захочете.

від 2,99 €· разова оплата
City Pass · 9,99 €3 днів, усі тури: Alicante
Дізнатися більше про Viavoy →
Застосунок Viavoy

Читати далі

Інші статті

Маршрути

Аліканте за 2 дні: замок, старе місто, музеї та пляж

Мистецтво й архітектура

Музеї Аліканте: безкоштовний Пікассо і Європейський музей року

Історія

Замок Санта-Барбара: як піднятися, що подивитися і скільки це коштує

Природа

Парки й оглядові майданчики Аліканте: безкоштовна тінь і краєвиди без черги