Новий собор
Квиток — близько 10 €, зі Старим собором. Пошукай слід Лісабонського землетрусу 1755 року, що розколов дзвіницю і змусив зробити її основу суцільною: тому сьогодні вона значно товща, ніж передбачав первісний проєкт.

Дві завершені будівлі різних епох, що прилягають одна до одної, мають спільну стіну і один вхід. Де астронавт, що таке Торре-дель-Гальо і чому варто піднятися на Ієронімус.
🎧 На маршруті Два собори і Саламанка на ТормесіУ Саламанці не один собор, а два: вони прилягають один до одного, мають спільну стіну і працюють як одна будівля з одним входом. Старий — романський, XII століття; новий почали 1513 року і завершили 1733-го. І вціліли обидва, бо поки будували новий, старим далі користувалися, а коли новий був готовий, ніхто вже не наважився знести інший.
І навмисно, а не через запізнення.
Його почали 1513 року, коли Ренесанс існував в Італії менш ніж століття і ледве дістався Іспанії, і все ж Саламанка обрала готику. Це не було незнання: саме цей стиль вважали властивим собору, тоді як Ренесанс ще сприймали як справу палаців. План склав Хуан Хіль де Онтаньйон, а продовжив його син Родріго.
У результаті — три нави значної висоти з дуже вигадливими нервюрними склепіннями, чиї ребра перетинаються, утворюючи зірки, і простір, що вражає, навіть якщо ти щойно бачив інші великі собори. Вежу над середохрестям і дзвіницю завершили вже в стилі бароко, через два століття після початку.
Північний фасад, той, що з брамою Пуерта-де-Рамос, — це полотно в стилі платереско, вирізьблене до останнього сантиметра, зі сценами Страстей і такою щільністю орнаменту, що важко зупинити на чомусь погляд. Це один із великих порталів іспанського XVI століття.
А на одній з його архівольт — астронавт у скафандрі, а поруч дракон, що їсть морозиво. Це не якась незбагненна аномалія: це цеховий підпис реставрації 1992 року, давній звичай, який дає змогу через пʼять століть розрізнити, яка частина оригінальна, а яку переробили.
Квиток — близько 10 €, зі Старим собором. Пошукай слід Лісабонського землетрусу 1755 року, що розколов дзвіницю і змусив зробити її основу суцільною: тому сьогодні вона значно товща, ніж передбачав первісний проєкт.

Він ліворуч і досить високо, і побачити його важко, якщо тобі не покажуть. Традиція підписувати реставрації сучасним елементом давня і цілком прийнята: бик у XVI столітті, астронавт у XX.
Завантажте застосунок і відкрийте Salamanca офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Два собори і Саламанка на Тормесі з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Сюди заходиш зсередини нового, спустившись кількома сходинками, і зміна разюча: від висоти і світла пізньої готики переходиш до простору нижчого, темнішого і значно щільнішого. Це один із найкраще збережених романських соборів Іспанії.
Головний скарб — в апсиді: вівтар середини XV століття з пʼятдесятьма трьома дошками, розписаними на золотому тлі, робота Ніколаса Флорентіно, що сцена за сценою розповідають життя Христа і Богородиці. Це один із найповніших ансамблів готичного живопису, що збереглися.
Над ним, на консі апсиди, величезна фреска Страшного суду того самого автора, де пекло показано з чималою жорстокістю. Побачити обидві речі разом — упорядковану розповідь унизу, застереження вгорі — означає зрозуміти, як середньовічна церква говорила з людьми, що не вміли читати.
А ще є Торре-дель-Гальо, вежа над середохрестям, яку видно ззовні. Це ребристий купол на барабані з двома рядами вікон, укритий камʼяною лускою, з явним візантійським впливом. Її найближчі родичі — у Саморі й у Торо.
Це маршрут висотами двох соборів, що використовує службові ходи, прорізані в товщі стін і задумані спочатку для догляду за вітражами і дахами. Ідеш вузькими коридорами, перетинаєш хори і зазираєш у нави з висоти, з якої їх ніколи не бачать.
Цей погляд змінює все. Нервюрні склепіння видно зблизька, з їхніми ребрами і замковими каменями, а з одних хорів видно романську вежу над середохрестям старого собору під кутом, неможливим із рівня землі. Потім виходиш на зовнішні тераси над дахами.
Назва походить від єпископа Херонімо де Перігора, першого єпископа повторно заселеної Саламанки і сповідника Сіда. Квиток окремий від квитка до соборів, коштує близько чотирьох євро, а маршрут триває добру годину.
І є традиція, повʼязана з цими вежами, що досі жива. Лісабонський землетрус 1755 року розколов дзвіницю собору і змусив її зміцнити. Відтоді щороку 31 жовтня один із мешканців піднімається нагору вбраний як чарро (у традиційний саламанкський костюм), грає на волинці й тамбурині і дякує за те, що місто вистояло. Його називають Марікело.
В одній із каплиць клуатру зберігається середньовічний трубний орган, один із найдавніших у Європі, що досі можуть звучати. Вийди на Патіо-Чико, маленьку площу позаду: це найкращий вид на Торре-дель-Гальо і один із найтихіших куточків старого міста.
Добра година, зі сходами, розбитими на прольоти й майданчики, тож це не безперервний підйом. Але є вузькі проходи і кілька ділянок на висоті: не підходить за клаустрофобії чи сильного страху висоти. Краще наприкінці дня, коли камінь палає.
Навпроти Нового собору — гладкий неокласицизм із портиком із велетенських іонічних колон, що збиває з пантелику в місті, вирізьбленому до останнього сантиметра. Його площа з деревами й лавками — одне з найкращих місць старого міста, щоб посидіти наприкінці дня.
Бо поки будували новий, між 1513 і 1733 роками, старим далі користувалися для богослужінь, а коли новий завершили, ніхто вже не наважився знести романську будівлю XII століття в доброму стані. Вони так і лишилися прилеглими, зі спільною стіною, і сьогодні працюють як один ансамбль з одним входом.
На Новому соборі, на архівольті брами Пуерта-де-Рамос, фасаду, що виходить на площу, ліворуч і досить високо. Поруч — дракон, що їсть морозиво. Їх вирізьбив каменяр Мігель Ромеро під час реставрації 1992 року, за цеховим звичаєм підписувати втручання сучасним елементом.
Вежа над середохрестям Старого собору: ребристий купол на барабані з двома рядами вікон, укритий камʼяною лускою, з явним візантійським впливом, що прийшов, імовірно, через Аквітанію. Її найближчі родичі — у Саморі й у Торо.
Цілком, і з-поміж важливих відвідувань саме на цьому найменше людей. Маршрут проходить висотами двох соборів службовими ходами, прорізаними в товщі стін, зі склепіннями зблизька і зовнішніми терасами наприкінці. Окремий квиток, близько чотирьох євро, і добра година маршруту.
Щороку 31 жовтня, у річницю Лісабонського землетрусу 1755 року, що розколов дзвіницю собору, один із мешканців піднімається нагору в костюмі чарро, грає на волинці й тамбурині і дякує за те, що будівля і місто вистояли. Традиція на десятиліття зникла і відродилася в сімдесяті роки.
Ні, квиток спільний і дає доступ до обох. А от вирішити варто порядок: якщо спершу зайти до Нового, а потім спуститися до Старого, контраст буде повний — від висоти і світла пізньої готики до щільності й напівтемряви романського стилю XII століття.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Salamanca офлайн, коли захочете.
