Як усе скінчилося і що лишилося
Кінець прийшов з двох боків одночасно. У середині XIX століття епідемія під назвою пебрина знищила шовкопрядів по всій Європі: вона була такою серйозною, що французький уряд доручив її дослідити Луї Пастеру, який присвятив проблемі пʼять років і зрештою виявив мікроорганізми, що її спричиняли.
Водночас промислова революція в текстилі зробила ручний верстат збитковим: механізовані фабрики Ліона й Англії виробляли дешевше й швидше. За кілька десятиліть ремесло, якому було чотири століття, майже повністю згасло.
Те, що лишилося, — це не лише музей. Деякі валенсійські майстерні досі виробляють шовк для вбрання фальєри, яке шиють з есполінів — шовкових тканин, витканих вручну за історичними зразками, — і їхня ціна сягає тисяч євро. Ремесло виживає завдяки святу.
І лишився квартал. Вельютерс десятиліттями занепадав і тепер у самому розпалі відновлення, зі звичною напругою між відродженням і витісненням мешканців. Прогулянка ним, повз низькі будинки й майстерні, — третя зупинка цього маршруту й найменш туристична з трьох.
Практична інформація
Три зупинкиЛонха шовку, Центральний ринок і Королівська колегія Вищого мистецтва шовку. Усі менш ніж за 10 хвилин одна від одної.
ЦіниЛонха близько 2 €, Колегія шовку близько 9 €, ринок безкоштовно. Це недорогий маршрут.
ТривалістьЦілий ранок на три відвідини й прогулянку Вельютерсом.
Години роботиЦентральний ринок працює лише зранку й зачинений у неділю. Колегія зачинена в понеділок.
Не пропустиПідлогу з кахлів у Залі слави й перфокарти Жаккара.
Ремесло сьогодніВиживає в есполінах для вбрання фальєри, витканих вручну, з цінами в тисячі євро.