Імафронте собору
Зведений між 1737 і 1754 роками Хайме Бортом на замовлення кардинала Беллуги. Стань просто навпроти, щоб відчути увігнутість.

За найтеатральнішим бароковим імафронте Іспанії ховаються готичний неф, серце Альфонсо X і зіркове склепіння, від якого перехоплює подих.
🎧 На маршруті Собор, площа Беллуга і барокове серцеМало які іспанські будівлі так оманливі ззовні. Собор Мурсії показує відвідувачеві один із найефектніших фасадів європейського бароко, а за ним ховає готичний храм на два століття старший, одну з найкращих поховальних капел півострова й вежу, яку добудовували майже триста років.
Його звели між 1737 і 1754 роками на замовлення кардинала Беллуги за проєктом Хайме Борта. Задум відвертий: перенести мову ретабло, найефектнішого предмета барокового інтерʼєру, на фасад, щоб його бачило все місто.
Результат має справжню глибину: площини, що виступають і відступають, окремо поставлені колони, ніші й святі, без жодної пласкої поверхні, на якій міг би відпочити погляд. Це міська сценографія в найбуквальнішому сенсі.
Саме увігнутість робить його унікальним. Замість того щоб постати пласкою фронтальною площиною, імафронте розкривається, як велика ніша, огортаючи того, хто стоїть перед ним, і підштовхуючи його до дверей.
А на самому верху, куди майже ніхто не дивиться, — свої святі: Богородиця, що вінчає ансамбль, а в бічних нішах — Фульхенсій і Флорентина, брат і сестра, покровителі Мурсії, разом із Леандром та Ісидором.
Зведений між 1737 і 1754 роками Хайме Бортом на замовлення кардинала Беллуги. Стань просто навпроти, щоб відчути увігнутість.
Девʼяносто три метри, майже девʼяносто вісім із флюгером. Почата 1519 року й завершена 1793-го, з двохсотлітньою перервою посередині.
Завантажте застосунок і відкрийте Murcia офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Собор, площа Беллуга і барокове серце з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Переступити поріг — означає змінити століття. Неф готичний, XIV і XV століть, з хрестовими склепіннями й конструктивною стриманістю, що не має нічого спільного з театральністю зовні. Цей контраст — найкращий урок архітектури, який пропонує місто.
Під головним вівтарем зберігається серце Альфонсо X Мудрого, який прямо попросив, щоб частину його поховали тут, через прихильність до міста, яке він приєднав до Кастилії. Це одне з найнезвичайніших королівських поховань Іспанії.
Мистецька перлина — капела Лос-Велес, поховальна капела маркізів із цим титулом, із зірковим склепінням надзвичайної складності: полумʼяна готика з найамбітнішого, що створили на півострові, із зовнішнім оздобленням, яке здається вишитим у камені.
Доповнюють огляд хори, перенесені з іншого храму, Соборний музей і підйом на вежу.
Вежа має близько девʼяноста трьох метрів заввишки, майже девʼяносто вісім із флюгером, і належить до найвищих в Іспанії. Її почали 1519 року, в розпал Відродження, а завершили лише 1793-го.
Перший ярус, найстриманіший, звів італієць Якопо Флорентіно, а продовжив Херонімо Кіхано, з тим виваженим ренесансним смаком. Потім будівництво зупинилося майже на два століття, бо вежа загрожувала нахилитися: ґрунт Мурсії алювіальний, і вага створювала справжню проблему.
У XVIII столітті її завершили дзвіничним ярусом і шпилем, уже в розпал бароко. Тому, якщо дивитися на неї знизу вгору, в одному обʼєкті читається історія іспанської архітектури.
І її дзвони не були прикрасою: вони попереджали про повені на Сегурі, били на сполох під час війн і свят і відбивали черги поливу в уерті, щоб кожен селянин знав, коли настає його черга на воду. А нагорі є ще й Конхураторіо, звідки священник виходив заклинати бурі й навали сарани.
Рафаель Монео, перший іспанський лауреат Прицкерівської премії, відповів бароко навпроти камʼяним екраном, упорядкованим, як партитура. І він не відкриває дверей на площу.
Овальний план 1745-1781 років над алькасаром мусульманських королів. Під підлогою видно рештки палацу та його мурів.
Бо він увігнутий: вигинається всередину, як велика ніша чи розкриті обійми, що для фасаду велика рідкість. Коли стаєш навпроти, камінь огортає тебе й візуально підштовхує до дверей. Це один із найдієвіших сценографічних прийомів іспанського бароко.
Його спроєктував архітектор Хайме Борт, а звели між 1737 і 1754 роками на замовлення кардинала Беллуги, великої політичної й релігійної постаті тогочасної Мурсії. Задум полягав у тому, щоб перенести на фасад мову ретабло, найефектнішого предмета інтерʼєру барокового храму.
Так, і в цьому великий контраст будівлі. За бароковою сценографією XVIII століття ховається готичний неф XIV і XV століть, з хрестовими склепіннями й стриманістю, що не має нічого спільного з тим, що видно зовні. Переступити поріг — означає змінити століття.
Так, під головним вівтарем, за прямою волею самого короля. Альфонсо X Мудрий, який приєднав Мурсію до Кастилії, попросив, щоб його серце спочивало в цьому соборі, через прихильність, яку він мав до міста. Це одне з найнезвичайніших королівських поховань Іспанії.
Майже три століття: її почали 1519 року, а завершили лише 1793-го, з перервою майже у двісті років посередині, бо вежа загрожувала нахилитися. Ґрунт Мурсії алювіальний, і вага створювала справжню проблему осідання. Тому стиль змінюється, поки піднімаєшся: унизу Відродження, у завершенні бароко.
Для набагато більшого, ніж скликати на месу. Вони попереджали про страшні повені на Сегурі, коли річка розлючувалася, били на сполох під час війн і свят і відбивали черги поливу в уерті, щоб кожен селянин знав, коли настає його черга на воду. Вежа не прикрашала місто: вона його впорядковувала.
Поховальна капела маркізів Лос-Велес і мистецька перлина інтерʼєру: вона має зіркове склепіння надзвичайної складності й зовнішнє оздоблення, яке здається вишитим у камені. Це полумʼяна готика з найамбітнішого, що створили на півострові, і вона варта того, щоб присвятити їй окремий час.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Murcia офлайн, коли захочете.

Читати далі



