Виставковий комплекс Тенерифе
Калатрава 1996 року, на сім років раніше за Аудиторіум. Понад 40 000 м², із верхньою залою на 12 000 без жодної опори. Сюди ховається Карнавал, коли йде дощ.

Столиця з двомастами тисячами мешканців і пʼятьма будівлями міжнародних авторів на відстані менш ніж два кілометри. Як до цього дійшло і в якому порядку їх дивитися.
🎧 На маршруті Концертний зал, Пальметум і набережнаЦе аномалія, яку важко пояснити й дуже легко смакувати: у місті розміру Санта-Круса є дві роботи Сантьяго Калатрави, дві — Герцога й де Мерона і остання велика робота Сезара Манріке, і всі вони на відстані пішої прогулянки. Ось маршрут і, головне, порядок, у якому вони стають зрозумілими.
Виставковий комплекс Тенерифе відкрили в травні 1996 року, і це була перша велика робота архітектора в місті. Він стриманий, симетричний, абсолютно білий, а його подвиг прихований: верхня зала займає близько дванадцяти тисяч квадратних метрів без жодної опори посередині — найбільший критий простір архіпелагу.
Вигнуті ребра, які видно ззовні, — не прикраса: це конструктивна система, що дає змогу мати такий вільний проліт. Це Калатрава, який розвʼязує задачу, ще до того, як його словник став упізнаваною маркою.
Аудиторіум Тенерифе, розпочатий 1997 року й відкритий 26 вересня 2003 року, — повна протилежність: суцільний жест. Велика біла хвиля спирається лише на дві точки й ширяє в повітрі, а облицьована вона тренкадісом — мозаїкою з битої кераміки, яку зробив популярною Гауді в Барселоні.
Він також коштував набагато більше, ніж планували, — майже вдвічі більше за кошторис, і це повторюється в роботах цього архітектора й належить до публічної розмови про будівлю. Від дня відкриття Санта-Крус почали називати Сіднеєм Атлантики.
Калатрава 1996 року, на сім років раніше за Аудиторіум. Понад 40 000 м², із верхньою залою на 12 000 без жодної опори. Сюди ховається Карнавал, коли йде дощ.
Біла хвиля 2003 року, облицьована тренкадісом і сперта на дві точки. Тут базується Симфонічний оркестр Тенерифе, і є власна оперна трупа.
Завантажте застосунок і відкрийте Santa Cruz de Tenerife офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Концертний зал, Пальметум і набережна з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →2006 року швейцарське бюро, автор Тейт Модерн, підписало реконструкцію площі Іспанії з тим штучним озером із солоною водою, яку закачують з Атлантики, у центрі найбільшої площі Канарських островів.
А 2008 року, разом з уродженцем Тенерифе Вірхіліо Гутьєрресом, — TEA на березі барранко Сантос: бетон і світло, з пандусами, що включають саме барранко в маршрут, замість того щоб повертатися до нього спиною.
Це рішення — ключ до будівлі. Барранко — геологічна прикмета Канар, глибокі русла, видовбані у вулканічній скелі, — і в містах вони зазвичай перетворюються на задвірки всього. Тут барранко стає фасадом.
До того ж у TEA зберігається найкраща у світі колекція Оскара Домінгеса — сюрреаліста з Тенерифе, який здобув успіх у міжвоєнному Парижі поруч із Бретоном і Пікассо й винайшов декалькоманію. Це один із небагатьох випадків, коли вміст гідний оболонки.
І є третій епізод того самого бюро в місті, який майже ніхто не повʼязує: саме роботи на площі витягли на світло замок Сан-Крістобаль — фортецю XVI століття, поховану під землею, яку сьогодні відвідують у підземній галереї.
Морський парк Сезара Манріке — остання велика робота художника з Лансароте на Тенерифе: басейни з морською водою, водоспади й чорна вулканічна скеля на двадцяти двох тисячах квадратних метрів, відвойованих у моря. Манріке загинув в аварії 1992 року, і парк відкрили 1995 року вже без нього.
Його внесок не формальний, а ідейний: він обстоював, що архітектура на Канарах має народжуватися з вулканічного ландшафту, а не накидатися на нього, і на архіпелазі, який заповнювала безладна туристична забудова, така позиція була радикальною.
Завершує маршрут Пальметум — не авторська архітектура, але найкраща містобудівна ідея міста: дванадцять гектарів ботанічного саду, збудованого на старому міському сміттєзвалищі, яке запечатали й засадили, відкритого 2014 року.
А для історичної противаги — дві будівлі, що пояснюють, звідки все це береться: палац Карта, канарське бароко 1721-1752 років із патіо з деревини теа, і Масонський храм, найбільший в Іспанії, з фасадом зі сфінксами й єгипетськими колонами, що зводився з 1900 року.
Герцог і де Мерон разом із Вірхіліо Гутьєрресом, 2008 рік. Включає барранко в маршрут і зберігає найкращу у світі колекцію Оскара Домінгеса.
Остання велика робота Манріке, відкрита 1995 року, через три роки після його смерті. Морська вода, вулканічна скеля й жодної прямої лінії, яка б різала око.
Пʼять будівель міжнародних авторів на відстані пішої прогулянки: дві Сантьяго Калатрави — Виставковий комплекс 1996 року й Аудиторіум 2003 року, — дві Герцога й де Мерона — площа Іспанії 2006 року й TEA 2008 року — і Морський парк Сезара Манріке, відкритий 1995 року. Це дуже незвичайна концентрація для міста такого розміру.
Аудиторіум Тенерифе, без сумніву. Його велика біла хвиля, облицьована тренкадісом, спирається лише на дві точки й перетворила Санта-Крус на світову архітектурну ікону від дня відкриття у вересні 2003 року. Його називають Сіднеєм Атлантики, і порівняння неминуче.
Облицювання з розбитих керамічних шматків, складених знову в суцільну поверхню. Його зробив популярним Гауді в Барселоні, у парку Гуель і Будинку Бальо, а Калатрава повертає його тут для Аудиторіуму. Здалеку воно здається гладким білим; зблизька перетворюється на килим із уламків.
Зрештою він коштував майже вдвічі більше за кошторис — це повторюється майже в усіх великих проєктах Калатрави й належить до публічної розмови про його творчість. Як ікона результат безперечний, але перевитрату варто знати, коли оцінюєш будівлю.
Ідею, а не форму: що архітектура на Канарах має народжуватися з вулканічного ландшафту, а не накидатися на нього. На архіпелазі, який у шістдесяті й сімдесяті заповнювала безладна туристична забудова, така позиція була радикальною, а на Лансароте вона навіть стала політикою острова. Морський парк — його остання велика робота.
Дві, і заради них варто звернути з дороги. Палац Карта, канарське бароко 1721-1752 років, із патіо з деревини теа, яке три століття лишається неушкодженим; і Масонський храм, що зводився з 1900 року, — найбільший масонський центр, який будь-коли існував в Іспанії, зі сфінксами й єгипетськими колонами на фасаді.
Довга половина дня. Набережну — Аудиторіум, Морський парк, Виставковий комплекс і Пальметум — проходиш повністю рівною безперервною алеєю, а TEA й площа Іспанії стоять у центрі, за десять-двадцять хвилин пішки. Якщо ще й заходиш до Аудиторіуму й TEA, розраховуй на цілий день.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Santa Cruz de Tenerife офлайн, коли захочете.

Читати далі



