Цегляна громада з куполом, що визирає над дахами центру, і яку майже ніхто не відвідує, хоча вона за пʼять хвилин від вулиці Сьєрпес. Магдалена — шедевр Леонардо де Фігероа, архітектора, який навчив Севілью творити бароко з неотинькованої цегли й кольорової кераміки, а всередині вона ховає вибух гіпсового декору, картини Сурбарана й купіль, у якій хрестили Мурільйо. Вхід безкоштовний, і зазвичай тут порожньо.
Що лишилося від величезного монастиря
Тут була не парафія, а Сан-Пабло-ель-Реаль, домініканський монастир, заснований невдовзі після завоювання 1248 року, який зрештою зайняв увесь квартал і добру частину сусідніх. Секуляризація церковного майна XIX століття знищила ансамбль: те, що ти бачиш сьогодні, — лише церква, фрагмент первісного комплексу.
Нинішній храм збудували між 1691 і 1709 роком під керівництвом Леонардо де Фігероа, голови династії архітекторів — син, онуки, — що працювала в Севільї майже століття. Добра частина бароко, яке видно в місті, на практиці вийшла з рук однієї родини.
Його купол став першим у Севільї, зведеним на барабані, — тому циліндрі, прорізаному вікнами, що впускає світло згори. Здається технічною деталлю, але це радикальна зміна: доти севільські інтерʼєри були темними, а відтоді перестали такими бути.
Що шукати всередині
Каплиця Кінта-Ангустія («Пʼятої скорботи») — прихована перлина, і вона значно старша за церкву, що її оточує: вона належала середньовічному монастирю й зберегла три цегляні куполи в стилі мудехар із плетеним орнаментом, що пережили знесення. Увійти до неї з барокової нави — означає перестрибнути чотири століття за два кроки.
Тут зберігається кілька полотен Сурбарана, серед них «Чудесне зцілення блаженного Регінальда Орлеанського», написане 1626 року саме для цього монастиря. Це одна з небагатьох робіт естремадурського художника, що досі на тому місці, для якого її створено, і це добряче змінює те, як на неї дивишся.
І купіль. У ній 1618 року хрестили Бартоломе Естебана Мурільйо, який народився за кілька вулиць звідси. Церкву, де це сталося, стару парафію Санта-Марія-Магдалена, знесли, і купіль перенесли до цього храму разом із назвою. Це найближче до свідоцтва про народження, що має художник.
Не пропустіть
Каплиця Кінта-Ангустія
Три куполи в стилі мудехар із середньовічного монастиря, вбудовані в барокову церкву.
Перший купол на барабані
Фігероа приніс у Севілью світло згори й назавжди змінив інтерʼєри міста.
Сурбаран на своєму місці
Написаний 1626 року для цього монастиря і досі тут. Майже жоден Сурбаран не може цим похвалитися.
Купіль Мурільйо
У ній його хрестили 1618 року. Вона переїхала зі знесеної парафії разом із назвою храму.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Вона стоїть на вулиці Сан-Пабло, за пʼять хвилин від Пласа-Нуева і за сім від арени Королівської маестранси. Це природна зупинка між торговим центром міста й кварталом Ареналь, і більшість проходить повз, не заходячи.
Розклад — єдина складність: оскільки це діючий храм, він відкритий уранці й увечері, з перервою опівдні, і під час служб його не відвідують. Перевір перед тим, як звертати з маршруту, хоча варто спробувати й двічі.
Якщо йдеш слідами Мурільйо містом, це відправна точка: тут його хрестили, на площі Санта-Крус він похований без надгробка, а його великі полотна досі висять у шпиталі Санта-Карідад і в Музеї образотворчих мистецтв.
Часті запитання
Хто такий був Леонардо де Фігероа?
Більше ніж архітектор — він був головою цілої династії. Те, що він почав, не померло разом із ним: його син Амбросіо, а потім онуки продовжували те саме ремесло майже століття, тож значна частина бароко, яке ти бачиш у Севільї, насправді вийшла з однієї родини, що працювала покоління за поколінням. Коли впізнаєш їхній почерк в інших церквах міста, часто бачитимеш руку Фігероа.
