Madrid · Що подивитися

Кінотеатр Доре

Cine Doré

Фасад із білих вигинів, старовинних літер і козирка з іншої епохи зупиняє тебе як укопаного біля північного входу до Лавапʼєса: це кінотеатр «Доре», модерністська перлина кварталу й осідок Іспанської фільмотеки. Тут ти не побачиш останньої комерційної премʼєри — тут класичне кіно, німе з живим фортепіано й відреставровані копії, за майже символічну ціну. Це, мабуть, найкраще в Мадриді співвідношення ціни та якості в культурі й одна з небагатьох модерністських будівель, що вціліли в місті, яке знищило забагато гарних речей.

Від «палацу насіння» до Фільмотеки

«Доре» відкрився як кінозал на початку XX століття, а свій нинішній фасад отримав у двадцятих роках — робота архітектора Кріспуло Моро Кабеси, у тому пізньому модерні мʼяких і елегантних ліній, що в Мадриді майже не залишив сліду. Усередині у вестибюлі збереглися оригінальні кахлі й вітражі, тож вистава починається ще до того, як сядеш.

У перші часи це був дуже дешевий кінотеатр кварталу, куди люди приходили провести вечір, жменями лузаючи соняшникове насіння під час фільму. Підлога, встелена лушпинням, принесла йому лагідне прізвисько «палац насіння». Контраст чудовий: ззовні він скидався на поважний театр, а всередині збирав найгаласливішу й найбільш простонародну мадридську публіку.

1963 року він закрився як комерційний кінотеатр і роками стояв порожній, напівзруйнований, а кайло знесення ходило зовсім поруч, як і довкола багатьох гарних будівель тодішнього Мадрида. Його врятувала мерія, що купила його 1982 року, і після дбайливої реставрації він знову відкрився 1989 року як головний зал Іспанської фільмотеки. Те, що ти бачиш сьогодні, — уцілілий: на його місці могла бути автостоянка.

Що можна подивитися (і за скільки)

Іспанська фільмотека — це національний кіноархів, і її програма в «Доре» — безперервний цикл ретроспектив режисерів, класичного світового кіно, віднайдених іспанських фільмів і сеансів німого кіно з живим музичним супроводом. Вона змінюється щотижня й виходить у місячній програмі, яку можна взяти просто в касі.

Ціна вже багато років майже не змінюється й становить близько 3 € за окремий квиток, а абонементи на кілька сеансів ще дешевші. Немає ні попкорну, ні реклами: фільми починаються точно за розкладом і показуються мовою оригіналу із субтитрами. Для кіномана це місце паломництва; для будь-якого мандрівника — неперевершений план на дощовий вечір.

У будівлі є ще книгарня, що спеціалізується на кіно, і кавʼярня з терасою, яка влітку працює як зал просто неба, з нічними показами на даху. Ця літня тераса — один із секретів, які мадридці відкривають для себе роками.

Не пропустіть

Модерністський фасад

Білі вигини, літери тієї епохи й козирок: із того небагатьох модерністського, що вціліло в Мадриді.

Оригінальний вестибюль

Кахлі й вітражі двадцятих років, на які майже ніхто не зупиняється подивитися, перш ніж зайти до зали.

Німе кіно з живим фортепіано

Одна з візитівок Фільмотеки: покази з музикою, яку виконують просто в залі.

Літня тераса

Кіно просто неба на даху — один із найкраще прихованих вечірніх планів центру.

Як це вписується у твою прогулянку Лавапʼєсом

«Доре» позначає північну межу Лавапʼєса, за крок від площі Антон-Мартін та її ринку. Звідси весь квартал спускається схилом: за три хвилини дійдеш до вулиці Аргумоса та її терас; за десять — до площі Лавапʼєс; а далі на південь — до ринку Сан-Фернандо, до Ла-Табакалери і до Ла-Каса-Енсендіди.

Він також зовсім поруч із Пасео-дель-Арте: Музей Рейна-Софія за сім хвилин пішки, тож можна поєднати ранок із «Гернікою» з вечором класичного кіно, не сідаючи в метро. Зрештою, дуже мадридське поєднання.

Перевір програму, перш ніж іти, бо сеанси бувають опівдні, по обіді й увечері, і на добрі сеанси квитки розкуповують. А якщо хочеш контекст кварталу — корали (житлові будинки з галереями довкола спільного двору), робітниці тютюнової фабрики, походження назви Лавапʼєс, — маршрут Viavoy «Багатокультурний Lavapiés» починається саме біля цих дверей і спускається звідси з місцевою гідинею у твоїх навушниках.

Часті запитання

Чому його називали «палацом насіння»?

Бо в перші роки це був дуже дешевий кінотеатр для свого кварталу, і люди приходили провести вечір, жменями лузаючи насіння під час фільму. Підлога була встелена лушпинням, і кінотеатр заробив лагідне прізвисько «палац насіння». Мені подобається цей контраст: ззовні він скидався на поважний театр, а всередині сиділа найкорінніша й найгаласливіша мадридська публіка, яка покотом реготала. Чистий Лавапʼєс від першої хвилини.

Чи був він на межі зникнення?

Так, і досі стоїть майже дивом. Як комерційний кінотеатр він закрився в 1963 році й роками стояв порожній, напівзруйнований, а кайло ходило зовсім поруч, як і довкола багатьох гарних будівель тодішнього Мадрида. Зрештою його врятувала мерія, яка купила його в 1982 році; після дбайливої реставрації він знову відкрився в 1989 році вже як зал Фільмотеки. Тож те, що ти бачиш, — це вцілілий: він міг би стати паркінгом.

Відкрийте Madrid і слухайте у власному темпі

Пройдіть його з місцевими гідами, у власному темпі й офлайн.

Застосунок Viavoy

Інші місця: Madrid

Коло образотворчих мистецтв

Монастир Дескальсас-Реалес

Казарми Монтелеон

Будівля Карріон

Будівля Телефоніка

Великий ставок