Велике перехрестя Вальядоліда, де сходяться відразу пʼять вулиць, а посередині дзюрчить фонтан. Так вона називалася не завжди: віками це була Пуерта-дель-Кампо, «Польова брама», вихід із міста на пустир, і тут стояв ешафот.
Пуерта-дель-Кампо
Тут вʼїжджали королі під час своїх візитів, тут влаштовували військові паради і тут же, без жодних прикрас, публічно страчували засуджених. Усе це відбувалося на цих плитах.
Така подвійна роль — урочиста брама й місце страти — була нормою для міст Старого порядку: головний вʼїзд служив і для того, щоб зустрічати короля, і для того, щоб показувати покарання, і обидва були посланнями влади.
Теперішня назва походить від Хосе Соррільї, поета-романтика, що народився у Вальядоліді 1817 року й написав «Дона Хуана Теноріо», якого пів Іспанії досі декламує щороку в ніч поминання померлих. Коли він помер 1893 року, місто перейменувало цю площу.
І в цьому вся іронія: Соррілья написав «Дона Хуана Теноріо» лише за кілька тижнів, десь 1844 року, і продав права своєму видавцеві за копійки. Пʼєса стала театральним феноменом, що досі збирає повні зали, а йому не дісталося ані гроша.
Статуя, зроблена з посмертної маски
Бронзову статую, що панує над площею, — поет декламує з аркушем у руці — створив скульптор Ауреліо Карретеро, а відкрили її 1900 року.
А ось деталь, про яку майже ніхто не знає: щоб досягти точної схожості, Карретеро працював із маски, знятої з поета після смерті, — того зліпка його вже неживого обличчя. Тому лице таке справжнє.
Соррілья таки був знаменитим за життя: 1889 року його урочисто коронували як національного поета в Гранаді, в Альгамбрі, лавровим вінком і з усією пишнотою, яку можна уявити, — честь, майже без прецедентів в Іспанії. Сумним тут є контраст: обсипаний почестями і завжди без грошей.
Фонтан, що вирує посередині, встановили 1999 року, і він ховає таємницю: під ним, викопаний через кілька років, величезний паркінг.
Не пропустіть
Це була Пуерта-дель-Кампо
Вихід із міста. Тут вʼїжджали королі, і тут стояв ешафот.
Назва — на честь поета
Хосе Соррілья, народжений у Вальядоліді 1817 року, автор «Дона Хуана Теноріо».
Продав «Дона Хуана» за копійки
Написав його за кілька тижнів 1844 року й поступився правами. З того успіху він так нічого й не отримав.
Обличчя знято з посмертного зліпка
Карретеро працював із маски, знятої з поета після смерті. Тому воно таке справжнє.
Як це вписується у твою поїздку до Вальядоліда
Це вузол міста: тут сходяться Кампо-Гранде, Асера-де-Реколетос і вулиці, що ведуть до історичного центру й до Пласа-Майор.
Зупинка — десять чи пʼятнадцять хвилин. На площі жвавий рух, тож переходь дорогу обережно.
Звідси починається маршрут Вальядоліда XIX століття: парк, Асера з її поважними фасадами та Академія кавалерії.
Часті запитання
А чи розбагатів він на тому Дон Жуані?
Аж ніяк, і в цьому вся прикрість. Соррілья написав «Дона Хуана Теноріо» лише за кілька тижнів, десь у 1844 році, і продав права своєму видавцеві за копійки. Пʼєса стала театральним феноменом, який і сьогодні заповнює цілі зали, але до нього не дійшло ні гроша з усієї тієї слави. Він сам з іронією скаржився на це у своїх спогадах: створив найбільший успіх іспанського театру й помер, не побачивши ні сентимо.
Чи став він знаменитим за життя?
Ще й як. У 1889 році його урочисто коронували як національного поета в Гранаді, в Альгамбрі, з лавровим вінком і всією пишнотою, яку можна уявити, — честь, майже безпрецедентна в Іспанії. Прекрасне, і водночас сумне, — це контраст: обвішаний почестями ззовні й завжди без грошей усередині. Він був останнім великим поетом-романтиком, тим, хто декламував напамʼять і доводив до сліз цілі театри простих людей.
