Ззовні це ще один будинок-палац на вулиці Куна: стриманий фасад, ворота, нуль претензій. Усередині ти буквально ходиш по римських мозаїках віком майже дві тисячі років — сотні квадратних метрів, привезених цілими з руїн Італіки на початку XX століття. Його називали найкраще вимощеним будинком-палацом Європи, а відповідальною за все це була жінка, яка 1901 року зробила те, чого тоді від пані не чекали: розкопувати, купувати й облаштовувати власний музей.
Регла Манхон, графиня й археологиня
Регла Манхон Мергеліна, графиня Лебриха, купила цей будинок XVI століття 1901 року й присвятила наступні три десятиліття тому, щоб перетворити його на вмістилище своєї колекції. Вона не була салонною колекціонеркою: брала участь у розкопках, керувала перевезенням предметів і особисто вирішувала, як вони вбудовуються в будинок.
Те, що вона зробила з мозаїками, і робить палац унікальним. Замість того щоб виставити їх у вітринах, вона встановила їх тим, чим вони були: підлогами. Покриття, якими ступаєш, обходячи перший поверх, здебільшого походять з Італіки — римського міста за девʼять кілометрів звідси, батьківщини імператорів Траяна й Адріана.
Варто сказати без прикрас: таку практику сьогодні годі уявити, і справді частина того, що тут є, походить із розкопок, які навряд чи пройшли б сучасну перевірку. Але правда й те, що значна частина цього матеріалу пропала б, якби ніхто його не зібрав, і що графиня його задокументувала й зберегла.
Що побачиш усередині
Головний двір вимощений великою мозаїкою, присвяченою любовним пригодам Юпітера, з міфологічними сценами довкола центрального медальйона. У Восьмикутній залі, восьмигранній у плані, головує Медуза — мабуть, найчастіше фотографований предмет у будинку.
Парадні сходи накриває кесонна стеля мудехар, привезена з палацу в Марчені, а стіни облицьовані кахлями XVI століття. Це досконалий приклад методу графині: купувати цілі елементи будівель, які зносили, і монтувати їх тут заново.
Верхній поверх, який оглядають із гідом, зберігає родинні покої такими, якими вони лишилися: бібліотека, їдальня, салони з живописом, порцеляною й меблями. Це один із дуже небагатьох шляхетських будинків Севільї, які можна побачити умебльованими й обжитими, а не спорожненими для експозиції.
Не пропустіть
Мозаїки з Італіки
Встановлені як підлоги, а не у вітринах. По них ходиш, і в цьому вся ідея.
Медуза Восьмикутної зали
Восьмикутний план і центральний медальйон — найчастіше відтворюване зображення будинку.
Сходи зі стелею з Марчени
Куплена в палаці, який зносили, і змонтована тут заново. Так створено всю колекцію.
Умебльований верхній поверх
Шляхетський севільський будинок, яким у ньому жили, а не спорожнений для експозиції. Таких майже не лишилося.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Він на вулиці Куна, паралельній до вулиці Сьєрпес, за пʼять хвилин від ратуші і від колегіальної церкви Сальвадор. Це відвідини на годину в самому торговому центрі міста, і тому вони так добре підходять як перерва посеред дня.
Є два можливі квитки: лише перший поверх, дешевший, або повний, з екскурсією з гідом на верхній поверх. Якщо треба вибирати, перший поверх уже виправдовує ціну завдяки мозаїкам, але саме верхній поверх перетворює відвідини на портрет конкретної людини.
Якщо тебе це зацікавило, природне продовження — Італіка в Сантіпонсе, за пів години автобусом: там мозаїки, що лишилися на своєму місці, амфітеатр і вулиці римського міста. Якщо спершу побачити цей будинок, а потім розкопки, погляд помітно змінюється.
Часті запитання
Хто така була ця графиня?
Жінка, яка набагато випередила свій час. Її звали Регла Маньйон, графиня де Лебриха, і на початку XX століття вона була археологинею й колекціонеркою в епоху, коли такого від пані не чекали. Вона купила цей палац у 1901 році й цілі роки наповнювала його тим, що рятувала з розкопок. Вона сама керувала перенесенням предметів, одного за одним. Цей будинок — по суті, справа її життя.
