Бароковий камʼяний фасад із балконом і гербом, збудований між 1627 і 1629 роками на замовлення дона Дієго де Міранди, маркіза де Вальдекарсана. Але елегантне обличчя, яке видно з боку площі, насправді пізніший грим: первісний фасад був значно суворішим.
Фасад, доданий заради показності
У XVIII столітті мер міста Антоніо Ередія Веларде замовив архітекторові Мануелю Регері цей фасад придворного вигляду, щоб надати комплексу показності. Звідси й подвійна назва палацу.
Регера — той самий архітектор, що спроєктував палац Веларде, сьогодні головну будівлю Музею образотворчих мистецтв. Його рука визначає значну частину обличчя Овʼєдо XVIII століття.
Первісний, суворіший фасад дивився на вузьку вулицю Сан-Хуан, і обабіч нього стояли дві вежі, з яких уціліла лише одна. Придивися до цієї вцілілої вежі: вона свідок тих часів, коли ці будинки були міськими фортецями, а їхні власники міряли свою владу зубцями на мурах.
Ця зміна орієнтації і мови — від середньовічного укріпленого дому до придворного палацу — підсумовує еволюцію іспанської знаті між XVI і XVIII століттями: від воїнів до придворних.
Чому в Овʼєдо стільки гербів
Ці палаци розповідають історію Овʼєдо, яке перестало бути королівським селом і стало містом маркізів, з їхнім суперництвом, шлюбами з розрахунку і дедалі більшими гербами.
А гербів у старому місті безліч, більше, ніж зазвичай. Причина соціологічна: на півночі півострова частка ідальго була надзвичайно високою, значно вищою за середню по Іспанії.
Тут хизуватися «чистою кровʼю» могло набагато більше родин, ніж на півдні, бо відсутність давнього мусульманського та єврейського населення робила доказ дрібницею. Коли титул має пів околиці, єдиний спосіб вирізнитися — вирізьбити його на фасаді більшим.
Це явище — загальне ідальгівство на Кантабрійському узбережжі — мало реальні наслідки: воно стало однією з причин масової еміграції астурійців, жителів Кантабрії та басків до Америки й до імперської адміністрації, де їхній статус відчиняв двері.
Не пропустіть
Збудований між 1627 і 1629 роками
Для дона Дієго де Міранди, маркіза де Вальдекарсана, з великого роду астурійської знаті.
Фасад — додаток XVIII століття
Його замовив мер Антоніо Ередія Веларде архітекторові Мануелю Регері.
Від первісного фасаду лишилася вежа
Свідок тих часів, коли ці будинки були міськими фортецями, а владу міряли зубцями на мурах.
Тут ідальго були всюди
На півночі їхня частка була надзвичайно високою. Якщо титул має пів околиці, його треба вирізьбити більшим.
Як це вписується у твою поїздку до Овʼєдо
Він у старому місті, біля собору і площі Альфонсо II, у кварталі шляхетських палаців.
На цю зупинку — десять хвилин: будівля використовується, і огляд лише ззовні. Що тут робити — це прочитати фасад і знайти вцілілу вежу.
Поруч стоять палац Торено, палац Кампосаградо і Каса-де-ла-Руа, які разом утворюють ансамбль шляхетської архітектури старого міста.
Часті запитання
Чому в Овʼєдо стільки вирізьблених гербів?
Бо на півночі півострова частка ідальго була дуже високою, набагато вищою за середню по Іспанії: тут похвалитися чистою кровʼю могло набагато більше родин, ніж на півдні. Коли титул має пів сусідства, єдиний спосіб вирізнитися — вирізьбити його на фасаді більшим.
