Madrid · Що подивитися

Мануела Маласанья

Manuela Malasaña

Увесь квартал носить її прізвище, але мало хто знає, ким вона була. Мануела Маласанья була сімнадцятирічною вишивальницею, донькою кондитера, яка загинула 2 травня 1808 року під час повстання проти військ Наполеона. За переказом, французькі солдати її обшукали, знайшли в неї кравецькі ножиці й, вважаючи її озброєною, розстріляли на місці. Дівчинку — через ножиці. Мадрид зробив її символом, дав їй вулицю і, сам того не бажаючи, зрештою дав її імʼя всьому кварталу.

Дівчина з ножицями

Мануела Маласанья Оньоро народилася в Мадриді 1791 року й працювала вишивальницею — звичне ремесло серед дівчат із ремісничих родин кварталу. 2 травня 1808 року, поки народ повставав на Пуерта-дель-Соль, а капітани Даоїс і Веларде роздавали гармати в казармі Монтелеон, вона поверталася додому. У деталях версії розходяться — дехто стверджує, що вона носила набої повстанцям, — але всі сходяться в кінці: вона загинула від рук французьких військ, маючи лише сімнадцять років.

Історія з ножицями — та, що передається з покоління в покоління, і саме вона пояснює, чому цей образ так глибоко запав у душу. Вона не була ні військовою героїнею, ні змовницею: це була звичайна дівчина-підліток, що потрапила в жорстокий день. Саме тому місто прийняло її як емблему 2 травня, поряд із двома капітанами, які мають статую.

Її імʼя спершу перейшло до вулиці кварталу, а потім, майже непомітно, до всього кварталу. Бо офіційно цей квартал не називається Маласанья: адміністративно це квартал Універсідад, а століттями він був відомий як квартал Маравільяс — за монастирем, присвяченим Богоматері Маравільяс (Богоматері Чудес), який тут колись стояв. Перемогла, звісно ж, найбунтівніша назва.

Другий бунт: Мовіда

Понад півтора століття потому цей самий квартал знову вибухнув, але цього разу свободою. Після десятиліть сірості Мадрид у вісімдесяті роки вирвався на волю з Мовідою, і її епіцентр був на цих вулицях: Аляска, що ставила платівки в шістнадцять років, Педро Альмодовар, що знімав свої перші божевільні фільми позиченою камерою, музиканти, художники й люди, які хотіли пережити все й одразу.

Найнеймовірніше те, що влада це благословила. Тодішній мер, Енріке Тьєрно Гальван, старий серйозний і надзвичайно шанований професор, піднявся на сцену перед тисячами молодих людей і видав знамените «хто ще не під кайфом — хай буде… і не ґави». Ця спільність між владою й вулицею якраз і дала Мовіді рости без гальм. Нічого подібного більше не траплялося.

Храми тих років досі відкриті й не стали музеями. На вулиці Веларде тримається Ла-Віа-Лактеа («Чумацький Шлях»), один із легендарних клубів, що відкрився наприкінці сімдесятих і через який пройшла пів Мовіди: панк, обшарпаний поп і гурти, що збиралися й розпадалися за тиждень. На вулиці Пальма Ель-Пента зберігає стіни, обклеєні платівками, фотографіями й афішами 1980 року, і зовсім не поспішає переводити годинник.

Два бунти, розділені понад півтора століттям, на тій самій землі. Квартал не змінив характеру: він і досі не питає дозволу.

Не пропустіть

Вулиця, що дала назву кварталу

Від таблички до цілої ідентичності: Маласанья взяла гору над офіційним «Універсідад» та історичним «Маравільяс».

Ла-Віа-Лактеа

На вулиці Веларде, один із легендарних клубів Мовіди, досі відкритий і з тим самим духом.

Ель-Пента

На вулиці Пальма стіни досі обклеєні спогадами 1980 року.

2 травня

Свято автономної спільноти Мадрид: квартал наповнюється заходами, музикою й памʼяттю.

Як пройти Маласаньєю Мануели

Вулиця Мануели Маласаньї перетинає квартал зі сходу на захід і сьогодні є однією з його найприємніших артерій: тераси, кондитерські, маленькі крамниці й дуже справжня атмосфера кварталу. Від неї за дві хвилини дійдеш до площі Дос-де-Майо, де стоїть арка казарми Монтелеон зі статуями Даоїса й Веларде: точне місце, де все почалося.

Добра вечірня прогулянка поєднує цю площу з вулицею Пальма, вулицею Еспіріту-Санто з її муралами, вулицею Пес і Музеєм історії Мадрида з його бароковим порталом роботи Педро де Рібери та макетом міста 1830 року. Усе вміщується трохи більше ніж в один кілометр.

2 травня, у святковий день автономної спільноти Мадрид, квартал наповнюється памʼятними заходами й пожвавленням. Решту року найкращий час — неділя опівдні, коли площа — це суцільний вермут і розмови. Маршрут Viavoy «Malasaña і La Movida» розповідає про два бунти кварталу голосом місцевої гідині у вусі, поки ти йдеш у своєму темпі.

Часті запитання

Чи завжди квартал називався Маласанья?

Ні, зовсім ні. Століттями це був квартал Маравільяс — через давній монастир, присвячений Діві Маравільяс (Діві Чудес), що стояв десь тут. А якщо глянеш на офіційну мапу Мадрида, побачиш, що адміністративно квартал називається Університет — через старий університет, що колись містився в цьому районі. Назва Маласанья прослизнула майже непомітно, перестрибнувши з вулиці, що носить імʼя Мануели, і охрестивши весь квартал. Перемогла найбунтівніша назва — а як інакше.

А що думала влада про весь цей розгул?

Найнеймовірніше те, що вона його благословила. Тодішній мер Енріке Тьєрно Гальван, старий серйозний і дуже шанований професор, вийшов на сцену перед тисячами молодих людей і виголосив оте: «хто ще не під кайфом — хай буде… і не ґав». Уяви собі мера, який підбадьорює вечірку. Саме ця змова між владою та вулицею дала Мовіді рости без гальм. Нічого подібного більше не повторювалося.

Де розважалися всі ці модники?

Зовсім поруч, на вулиці Веларде, досі працює Ла-Віа-Лактеа, один із легендарних клубів тих років: він відкрився наприкінці сімдесятих, і через нього пройшла пів Мовіди. Звучали панк, брудний поп і гурти, що збиралися й розпадалися за тиждень. Найкраще те, що це не музей: він досі працює як бар і концертний зал, із тим самим хуліганським духом. Якщо повернешся ввечері, зайди й підніми келих за Аляску та її компанію.

Відкрийте Madrid і слухайте у власному темпі

Пройдіть його з місцевими гідами, у власному темпі й офлайн.

Застосунок Viavoy

Інші місця: Madrid

Ринок Сан-Фернандо

Ринок Сан-Мігель

Музей Прадо

Музей королеви Софії

Музей Тіссена-Борнеміси

Палац Сібелес